Народний артист УРСР (1925), Народний артист СРСР (1940) народився у селянській родині в с.Підлісне Олександрівського району Кіровоградської області.

З Олександрійським театром пов'язаний початок акторської праці Г.П.Юри, який у 1911-1912 роках відбував військову службу в нашому місті. В Олександрії Гнат Юра бере участь в драматичному гуртку, виступає у виставах. Навколо нього гуртується молодь, інтелігенція. Олександрійці, особливо інтелігенція, гімназисти, студенти дуже любили Гната, називали його «військовий артист», запрошували на вечорниці, зібрання.

В Олександрії Гнат Юра познайомився з юним Дмитром Чижевським, бував у нього вдома. Демобілізувавшись у 1914 році, Гнат Юра повертається до Олександрії, бере участь в аматорських виставах. У 1916 році до Олександрії на гастролі приїздить «Українське товариство акторів «Сурма», режисером якого був брат Гната Юри – Терентій Юра, згодом народний артист УРСР. Влітку 1920 року до Олександрії знову приїздить Гнат Юра. Він дивиться вистави «Сурми», розмовляє з акторами. Згодом, працюючи в театрі ім. Івана Франка, влітку 1922 року завітав на гастролі до Олександрії.

Гнат Петрович Юра – один із засновників Нового українського драматичного театру ім. І. Франка у Вінниці (1920), який згодом став Театром ім. І.Франка (з 1923 року – в Харкові, з 1926 року – в Києві), який очолював до 1961 року ( в 1954 - 1961 роках – разом з М. М. Крушельницьким).

З 1946 р. - професор Київського театрального інституту, майже 60 років працював на сцені, зіграв понад сто ролей. Як режисер поставив понад 200 вистав, знявся в кількох фільмах, понад тридцять років викладав у Київському інституті театрального мистецтва імені І.Карпенка-Карого, став лауреатом Державних премій СРСР та УРСР. У селі Підлісному на місті батьківської хати встановлено пам’ятник Гнату Юрі.

Як актор Г.П. Юра залишився найкращим у побутових ролях:

Терешко, Крамарюк («Суєта», «Житейське море» Івана Карпенка-Карого),

Копистка («97» Миколи Куліша).

Знімався у фільмах:

«Прометей» (1936),

«Кармелюк» (1938),

«Тарас Шевченко» (1951),

«Мартин Боруля» (1953),

«Сто тисяч» (1958).

Помер 18 січня 1966 року. Похований в Києві, на Байковому кладовищі. Поруч з ним похована його дружина - Рубчаківна Ольга Іванівна. Нагороджений трьома орденами Леніна, двома орденами Трудового Червоного Прапора, орденом «Знак Пошани», а також медалями.

За більш детальною інформацією звертайтеся після карантину в Центральну міську бібліотеку м. Олександрія в сектор краєзнавчої роботи.

Джерело: Календар знаменних і пам’ятних дат м. Олександрії на 2016 рік.