21 червня

100 років від дня народження

Єдкіна Віктора Дмитровича

(1917-1993)

 льотчика, учасника Другої світової війни,

 Героя Радянського Союзу

Народився 21 червня 1917 р. в м. Олександрія  Кіровоградської області. Після закінчення школи навчався в Маріупольському металургійному технікумі. В лавах радянської армії з 1937р. У 1940 р. закінчив Чугуївське військове авіаційне училище льотчиків. На фронтах Другоїсвітової з червня 1941р. Здійснив 294 бойових польотів, в 53 повітряних боях збив 15 літаків та 2 аеростати ворога.З 1955р.- полковник запасу. Працював в Одесі в гідрометереологічному інституті.

Помер 17 травня 1993 р. в Одесі.

 

Бібліографія:

1.      Єдкін Віктор Дмитрович [Електронний ресурс].– Режим доступу:   https://uk.wikipedia.org /wiki/Єдкін_Віктор_Дмитрович(дата звернення 15.08.2016).- Назва з екрана

2.      Едкин Виктор Дмитриевич [Електронний ресурсЇ.- Режим доступу:   http://allaces.ru/ p/people.php?id=00000007138(дата звернення 15.08.2016).- Назва з екрана

3.      Зимин Г. В. Истребители/Г.В.Зимин. — М.: Воениздат, 1988.

4.      Кузик. Б. М., Білошапка. В. В. Кіровоградщина: Історія та сучасність центру України. 2 том/Б.М.Кузик, В.В.Білошапка. — Дніпропетровськ. Арт-Прес, 2005

 

 

 

 

26 червня

80 років від дня народження

Колеснікова В'ячеслава Гавриловича

(1937)

журналіста, поета, прозаїка, краєзнавця

 

Народився 26 червня 1937 р. в селі Недогарки Олександрійського району на Кіровоградщині. Після школи навчався в училищі механізації сільського господарства, де здобув професію «тракторист-машиніст широкого профілю». Працював механізатором в Олександрійській МТС, трактористом, комбайнером, механіком, помічником бригадира мехбригади. У 1958 р. йде на строкову службу на флот. Після повернення у 1962 р. працював на авторемонтному заводі, займався журналістикою, літературою. Після перемоги у республіканському конкурсі в газеті «Молодь України» його запрошують на роботу у місцеву газету «Ленінський прапор» (нині «Вільне слово»).В цій редакції він пропрацював усе своє трудове життя, майже 40 років.

 Пройшов шлях від кореспондента до заступника редактора. За час роботи закінчив Вищу партійну школу (факультет журналістики, 1970-1975рр), став членом Національної Спілки журналістів України, лауреатом і переможцем багатьох журналістських і літературних конкурсів. Друкувався в центральних  і міських газетах, республіканських журналах і альманахах. На його вірші написано близько двох десятків пісень («Дві дороги» муз. В.Скляра; «Кладка», «До тебе», «Стежка», «Соняшник», та ін. на муз. Н.Боровик).

З-під пера Колєснікова вийшли сотні віршів, кілька поем, десятки нарисів, оповідань, новел, статей, тощо. Автор книг: «Любов і розлука» (2006), «Не покинь меня, удивление» (2007), «Сузір’я» (2007).

 

Бібліографія:

1.Бескровная Н.  Бывших журналистов не бывает / Н. Бескровная  //  Олександрійський тиждень. - 2012. -  2 серпня. - С. 4.

2. Ну що б, здавалося, слова... // Сільський вісник. - 2013. - 05 січня. - С. 3

 

 

 

27 липня

100 років від дня народження

Олександра Панасовича Фурлета

(1917- ?)

розвідника

Народився 27 липня 1917 року в м.Олександрії.

Майже два з половиною роки Олександр Фурлет провів у гітлерівській окупації. Роки сліз, горя та смертей не залишили байдужим нікого. Жага помсти окупантам весь час вогнем палала в душі молодого чоловіка. При першій же можливості Олександр Панасович пішов на фронт.

Воїном 95-ї гвардійської стрілецької дивізії він став восени 1943 року, коли її військові частини звільнили від фашистських загарбників його рідну Олександрію. За власним бажанням Олександра Панасовича було направлено до розвідгрупи 287-го гвардійського стрілецького полку. Розвідка — очі та вуха армії. Жодна військова операція не проходила без даних розвідгрупи. Розвідники працювали безперервно: і вдень, і вночі. Діяли, коли війська тримали оборону, коли йшли в наступ, і навіть тоді, коли військова частина була на вимушеній тимчасовій перерві. Основною метою розвідгруп було забезпечення головного командування всією необхідною інформацією про супротивника.

Олександр Панасович швидко зарекомендував себе відважним розвідником, завдяки чому став командиром пішої розвідки полку. Розвідгрупи він завжди очолював особисто. Олександр Фурлет діяв хоробро, чітко та уміло, надихаючи солдат своїм прикладом. Його характеристика свідчить: «Будучи на посаді командира пішої розвідки, показав особисту сміливість, хоробрість і рішучість у боях з німецько-фашистськими загарбниками».

Навесні 1944 року війська 95-ї дивізії дісталися берегів Дністра й зайняли плацдарм на правобережжі. Розвідка велась цілодобово. Солдати помітили, що німці ведуть спостереження і корегують вогонь по передовій з двох невеликих будинків, що стояли осторонь інших. Фурлет та декілька його розвідників крадькома пробралися до будинків та захопили там чотирьох спостерігачів. Повернувшись у розташування полку. Олександр Панасович особисто передав німців командиру дивізії генералу А.І. Олійникову.

Пройшовши безліч випробувань, Олександр Панасович залишався скромним та стриманим. Його бойові подвиги заслуговують не тільки поваги та захоплення, а й довічної пам’яті. Сам Фурлет коментував свої заслуги так: «Було безліч інших не менш ризикованих епізодів, але з часом багато чого забувається. Адже ми тоді не думали про історію, потрібно було лише нещадно громити ворога, звільняти народи від гітлерівської чуми».

Після закінчення бойових дій Олександр Панасович не сидів без діла, до останнього був першим у боротьбі за хліб. Він працював головою колгоспу, був секретарем парткому, неодноразово обирався депутатом Олександрійської райради, 18 років був членом Олександрійського райкому партії.

 

Бібліографія:

1.Костенко Ю. Олександр Панасович Фурлет/Ю.Костенко//Народне слово.- 2013.-21 лютого.- С.7