24серпня

 

120 років від дня народження Горського Олександра  Валентиновича(1898–1983),

одного із організаторів українського кіновиробництва

 

 

Олександр Горський з дружиною, донькою

 тавнуком Олексієм.Одеса, 1960 р.

 

Народився 24 серпня 1898 р. в місті Олександрії. Закінчив Ленінградський інститут кіноінженерів (1937).

Під час воєних дій  1918-1920 рр. був асистентом режисерів українських театрів у Вінниці та Житомирі. Був директором Ялтинської (1930-1931), Ленінградської (1933-1941), Київської (1943-1953) та Одеської (1953-1961) кіностудій, директором студії кіноактора Київської кіностудії ім. О.П.Довженка (1963-1973).

Засновнику 1922 р. спільнозЮріємФілянськимтаЛеонідомЧерновимвОлександріїтеатру – українськехудожнєоб’єднання «Махудрам» (Майстерняхудожньоїдрами).

Сприяв творчому становленню І. Миколайчука, Р. Недашківської, К. Степанкова,              Б. Брондукова, А. Лефтій. Батько легендарної української художниці-дисидентки Алли Горської (1929-1970).

Помер 26 травня 1983р. у Києві,похований на Берковецьому кладовищі поряд зі своєю донькою.

 

Бібліографія:

1.      Босько В. Історичний календар Кіровоградщини на 2008 рік. Люди. Події. Факти/В. Босько. - Кіровоград, 2007.- С. 119

2.      КислягинаЛ.Г. А.Д. Горский – ученый и педагог/Л.Г. Кислягина // Отечественная история.- 1992.- №2.- С. 107

3.      З оповідей Олександра Горського // Кіно-Театр.-2001.-№4

4.      Зарецький О.В. Горський Олександр Валентинович // Енциклопедія Сучасної України.-Т.6.-К.,2006.-с.311

5.      О.В.Горський (Некролог) // На екранах України. -1983.-4 червня

 

Вересень

4 вересня

 

100 років від дня народження  Бєлолапоткова Дмитра Олексійовича

(1918 - 1987), Героя Соціалістичної праці

 

Новатор гірничої справи, Герой Соціалістичної Праці.

Народився 4 вересня 1918 р. в селі Коровка Сапожковського району Рязанської області в сім’ї селянина. Після школи 15-літнім юнаком розпочав свою трудову діяльність. Через 3 роки став курсантом фельдшерсько-акушерської школи. По її закінченні працював у Держсанінспекції. У 1938 р. став комсомольцем. З цього часу поєднує своє життя зі службою в Червоній Армії. З початком Великої Вітчизняної війни Д. О.Білолапотков йде на фронт. Він захищав Ленінград, звільняв Прибалтику. За свої подвиги нагороджений орденами Вітчизняної війни I-го та II-го ступенів, Червоної Зірки, медалями.

Після війни працював головою сільської Ради на Олександрійщині, потім - телефоністом у відділенні зв’язку. У 1949 р. Д. О. Білолапотков іде працювати на виробництво. Спершу був слюсарем, а потім машиністом екскаватора будуправління N 1 тресту “Семеніввуглебуд”. З 1953 р. по 1974 р. Д. О. Білолапотков працював машиністом екскаватора на розрізі “Верболозівський”.

За високі виробничі успіхи його нагородили орденом Леніна, орденом Трудового Червоного Прапора, медалями.

У 1971 р. Д.О.Білолапоткову було присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці. З 1974 р. на пенсії.

Помер 11 лютого 1987 року.

 

Бібліографія:

1.      Бєлявін Ф.К. Олександрія / Ф.К. Бєлявін, А.С. Пом’ятунов // Історія міст і сіл УРСР: В 26-ти т.: Кіровоградська область.- К.,1972. - С.613-614.

2.      Дмитро Олексійович Бєлолапотков: Некролог // Ленінський прапор.- 1987.- 11 лютого.- С.4.

3.      Кузик Борис. Кіровоградщина : історія та сучасність центру України: В 2 т./ Б. Кузик, В. Білошапка.- Дніпропетровськ: АРТ-ПРЕС, 2005.- Т.2.- С. 204.

4.      Фото Героя Соціалістичної праці машиніста екскаватора Д.О. Бєлолапоткова // Ленінський прапор.- 1972.- 9 лютого.- С.3.