18 вересня

90 років від дня народження Попова Івана Федоровича

(1927)

Почесного громадянина міста Олександрії, Почесного шахтаря

 

Почесний шахтар, гірничий робітник очисного вибою шахти «Верболозівська». За активну трудову участь в розвитку буровугільної промисловості міста і громадську діяльність по вихованню молоді на трудових традиціях присвоєно звання «Почесний громадянин міста Олександрії».

Попов Іван Федосійович народився 18 вересня 1927 р. в с. Вербова Лоза Олександрійського району Кіровоградської обл. у родині робітника.

 З 1934 р. навчався в Олександрійській середній школі №2, навчання було перерване німецько-фашистською окупацією. Після звільнення Олександрії у грудні 1943 р. почав працювати в тресті “Укрбурвугілля” м. Олександрії на відновлених після окупації шахтах № 2 і 3.

У грудні 1944 р. був призваний до лав Радянської Армії і відразу направлений до діючої армії. Брав участь у боях на 3 Українському і 1 Далекосхідному фронтах.

Нагороджений: медалями “За відвагу”, “За Перемогу над Німеччиною”, “За Перемогу над Японією”, “ХХХ років Радянської армії і флоту”. У квітні 1951 р. демобілізований у запас.

З червня 1951 р. почав працювати на шахті 2-3 м. Олександрії спершу забойщиком, потім машиністом вугільного комбайну. Саме за довготривалу доблесну працю і звитягу на підприємствах буровугільної галузі міста і було присвоєно звання Почесного громадянина міста Олександрії.

 

Бібліографія:

1.      Почесні громадяни міста Олександрія [Електронний ресурс] .- Режим доступа: http://olexrada.gov.ua/category/hon_citizens(дата звернення 08.08.2016).- Назва з екрана

 

 

 

30 вересня

 

130 років від дня народження Бачинського Михайла Опанасовича

(1887-1937)

українського історика

 

Народився 30.09.1887 р. в Олександрії Херсонської губернії у родині народного вчителя. 1906 року закінчив гімназію в Єлисаветграді і вступив на історичний відділ історико-філологічного факультету Київського університету Св.Володимира. Через рік, як політично неблагонадійного, його було виключено з університету. 1909 року знову вступив до університету, який закінчив 1912 р. з дипломом першого ступеня. Дипломну роботу захистив на тему «Колонізація Новоросійського краю в ХVІІІ ст.».

1912–1914 працював вчителем у Стародубській чоловічій гімназії по курсах вступу до філософії та історії. У цей же час завідував місцевим історико-археологічним музеєм.

Восени 1914 року перевівся до Павлоградської чоловічої гімназії, де протягом трьох років крім вище згаданих предметів також викладав латинь.

1917 року перебрався до Олександрії, де протягом восьми років викладав предмети з історії та української мови в різних освітніх закладах: вчительські курси (1917), гімназія і вчительська семінарія (1917–1920), соціально-економічна школа (1920–1922), педагогічний технікум (1922–1925). 1921–1924 рр. - на вчительських курсах читав методичні курси викладання в трудшколах історії культури та рідної мови.

З вересня 1925 року в Одесі, де педагогічну діяльність продовжував у різних навчальних закладах: перша торгово-промислова профшкола (1925–1930), вечірній робітничий університет (1926–1933), курси українізації (1928–1930), театральна школа (1934–1937), робітничий факультет кредитно-економічного ін-ту (1935–1937), ОДУ (1936–1937), медичний університет (1937). Через політичні та економічні обставини цього часу був змушений погодитися на викладання переважно української та латинської мови.

В Одесі розпочав активну наукову роботу, яка відбувалась під керівництвом М. Слабченка який запрошує його до семінару підвищеного типу при ОІНО в якості слухача (1926), стає викладачем семінару з латинської мови. У квітні 1927 року став аспірантом Одеської секції Харківської науково-дослідної кафедри історії української культури при тому ж ін-ті. В обліковій картці аспіранта М. Слабченка згодом записав: «вийде з нього блискучий вузівський викладач і цікавий науковий дослідник». У семінарі виступав з багатьма доповідями, наприклад «Лютневий 1917 року переворот в Одесі», а деякі доповіді були надруковані в місцевих збірках.

Основною його науковою роботою в семінарі була промоційна праця «Торгівля Запоріжжя з Кримом», але в цей час він також опрацьовував тему «Позашкільна освіта на Півдні України». З відкриттям 1926 року ОНТ, яке діяло як одеська філія ВУАН, став його активним членом. Наприкінці 1920-х М. Слабченко залучив його до підготовки до друку Запорізького Архіву. На рубежі десятиріч видання архіву Коша на деякий час загальмувалось, а вже 1932 року він з іншими науковцями на чолі з Н. Полонською-Василенко знову повернувся до видання архіву Коша.

16.02.1931р. заарештований співробітниками НКВС за звинуваченнями по справі «Українського національного центру». І хоч через деякий час був звільнений, але звинувачення в «націоналізмі» в тих умовах стало для нього роковою віхою.

26.12.1937р. знову заарештований. Цього разу слідчими було підготовлено більше «компрометуючих» фактів: знайомство з В. ВинниченкомМ. Слабченком; членство в партії українських есерів та ін. Вирок — «вища міра покарання» був виконаний 29 грудня 1937 року в Одесі. 

1958 року за постановою Президії Одеського обл. суду було винесено рішення про повну безпідставність обвинувачень.

19 лютого 2016 року на честь Михайла Бачинського в Олександрії було названо вулицю.

 

Праці:

1.      Історія революційного руху на Олександрійщині в 1917–1922 рр. — Олександрія, 1922; Голод на початку 90-х років на Херсонщині і діяльність М. В. Левитського // Записки Одеського наукового при Української Академії наук товариства. Секція соціально-історична. — 1927. — Ч. 1;

2.      Головні економічні течії 30-х — 40-х років ХІХ ст. на Степовій Україні // Записки Одеського наукового при Української Академії наук товариства. Секція соціально-історична. — 1928. — Ч. 3.

 

Бібліографія:

1.      Бачинський А. Д. Михайло Бачинський учень Михайла Слабченка // Академік Михайло Єлисейович Слабченко: наукова спадщина і життєвий шлях. — Одеса, 1995. — С. 105–115;Історія НАН України. 1924–1928. — К., 1998. — С. 341

2.      БачинськийМихайло Опанасович [Електронний ресурс]//Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Бачинський_Михайло_Опанасович .- Назва з екрану

3.      Жахалова Н. Михайло Бачинський: втрачене покоління [Електронний ресурс]//Режим доступу: http://alnews.com.ua/history/chronology/10471-mikhajjlo-bachinskijj-vtrachene-pokolinnya.- Назва з екрану

4.      Левченко В. В. Організація та діяльність Одеської секції Харківської науково-дослідної кафедри історії української культури при Одеському інституті народної освіти // ЗІФ. — Одеса, 2003. — Вип. 13. — С. 136–137

5.      Левченко Валерій Валерійович. Бачинський Михайло Опанасович (1887-1937) / В. В. Левченко // Одеські історики: енциклопедичне видання / відп. ред.: В. А. Савченко ; Асоціація європейської культуриОНУ ім. І.І. Мечникова . – Одеса : Друкарський дім, 2009. - Т.1 : (початок XIX - середина XX ст.) . – 2009 . – С.38-40

6.      Одеський Мартиролог. Т. 1. — Одеса, 1997. — С. 45

7.      Хмарський В. М. Про участь М. Є. Слабченка у підготовці до видання архіву Коша Нової Запорозької Січі // Академік Михайло Єлисейович Слабченко: наукова спадщина і життєвий шлях. — Одеса, 1995