У цьому році роковини:

 

-          110 років тому померВасиль Миколайович Никифоров(1832 - 1908)- православний священник, краєзнавець, дослідник історії міста Олександрії.

-          90 років тому (1928 р.) помер Востриков Порфирій Єрмолайович (1860-1928), перший санітарний лікар Олександрійського повіту, учасник міжнародного конгресу лікарів 1912 р. у Лондоні.

 

 

Січень

8 січня

130 років від дня народження Юри Гната Петровича (1888-1966),

українського актора, режисера, народного артиста СРСР

 

Народився 8 січня 1888 р. в с. Федварь Олександрійського повіту у великій сім'ї. У його батьків Петра Мусійовича та Меланії Григорівни було 13 дітей, з яких вижило тільки четверо: Терентій, Олександр, Тетяна та Гнат. Кожний з них пов’язав своє життя з театром. Під час служби в земській управі Єлисаветграду Гнат з дядьком Афанасієм усі вечори проводили в міському театрі. Тут він знайомиться з корифеями українського театру М.Заньковецькою та П.Саксаганським.  У 19 років він підписує свій перший ангажемент з антрепренером С. Максимовичем.

Акторську кар’єру Г.Юра розпочав 1907 року. Грав багато, навіть під час армійської служби в містечку Олександрії, на тодішній Херсонщині. Потім подався до Галичини.

Був актором і режисером Київського «Молодого театру» (1917 1919), Першого театру Української Радянської Республіки (1919 1920), одним з фундаторів і до 1961 керівником Українського драматичного театру ім. І. Я. Франка 1926 — у Києві), у 1928 1961 викладав у Київському інституті театрального мистецтва (з 1946 — його професор).

Знімався на Київській кіностудії художніх фільмів ім. О. П. Довженка, Київській студії науково-популярних фільмів у стрічках «Прометей», «Кармелюк» (обидві — 1936), «Тарас Шевченко» (1951). Серед ролей — Мартин Боруля (однойменна п`єса І. Карпенка-Карого).

Жив на вул. Ольгинській № 2, де встановлено меморіальну дошку Г. П. Юрі.

Помер 18 січня 1966 р. у Києві, похований на Байковому кладовищі.  Поруч з ним похована його дружина — Рубчаківна Ольга Іванівна.

Нагороджений трьома орденами Леніна, двома орденами Трудового Червоного Прапора, орденом «Знак Пошани», а також медалями.

З 1967 року в Києві на його честь названо вулицю.

 

            Бібліографія:

1.      Актор яскравого таланту // Український історичний календар на 1996 рік.- К., 1995.- С.20

2.      Біланюк Ю.Ф. Театральна Олександрія : історико- краєзнавчий нарис / Ю.Ф.Біланюк, А.І.Кохан . - Олександрія, 2002.- С. 14

3.      Білошапка Василь. Життя за лаштунками: В гостях у Юри /В. Білошапка // Вежа.- 2008.- № 22.- С. 196

4.      Бобошко Ю. Гнат Юра / Ю.Бобошко. - К.: Мистецтво.-1980.- 187с.

5.      Видатний актор та режисер // Освітянське слово.- 2003.- № 1.- С. 6.

6.      Гнат Перович Юра [Електронний ресурс] // Режим доступу:http://kino-teatr.biz/kino/acter/sov/12702/bio/. – Назва з екрану

7.      Енциклопедія українознавства (у 10 томах) / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж, Нью-Йорк: «Молоде Життя», 1954—1989.(укр.)

8.      Іллєнко Лесь. Гнат Юра на варті Франківців / Лесь Іллєнко // Дзеркало тижня. - 2011. - 04 червня. - С. 16.

9.      Кисельов Й. Разом з життям / Й.Кисельов .- К., 1972.

10.  Режисура українського театру: традиції і сучасність. - К. : Наук. думка, 1990.-300 с.

11.  Юра Гнат Петрович [Електронний ресурс] . -Режим доступу: http://dovzhenko.kinoexpert.ru/index.asp?comm=5&kw=22794 . -Заголовок з екрану.

12.  Юра Г. П. Моє життя: спогади, статті / Гнат Петрович Юра. - К.:Мистецтво,1987. -183 с.