23 квітня

 

110 років від дня народження  ЖарійОлександри Василівни(1908-1994),

педагога, краєзнавця, почесного громадянина міста Олександрії

 

 

Народилася 23 квітня 1908 р. в м. Червонограді Харківської обл. Закінчила педучилище, працювала на Полтавщині. Потім – Криворізький педінститут, який закінчила на «відмінно».

У 1934 р. одержала направлення в Олександрію – учителем історії середньої школи №1. Педагог за освітою і за покликанням, вона з 1935 по 1950 рр. була директором Олександрійського педагогічного училища, а потім ще тривалий час працювала на освітянський ниві, передавала свій невичерпний досвід молоді.

Уже на пенсії працювала в народному краєзнавчому музеї з дня його заснування, завідувала історичним залом музею, працювала заступником директора музею, внесла значний вклад у збірматеріалів з історії краю,

поширення знань з краєзнавства серед мешканців міста.

Померла 12 липня 1994 р.

З 2008 р. на приміщенні колишнього педучилища (наразі це жіноча гімназія-інтернат) встановлено меморіальну дошку на її честь.

За видатні заслуги у сфері народної освіти, виховання молоді в місті, великий вклад в організацію міського краєзнавчого музею у 1994 році рішенням міської ради О.В. Жарій  було присвоєно звання «Почесний громадянин міста Олександрії».

Бібліографія:

1.      Груша  А. Пам’ятаємо/А. Груша  // Вільне слово .- 2008.- № 18.- С.2

2.      Жарій С. Стихи Л. В. Жарій //Вільне слово. - 2008.- №17.- С.2

3.      Жарій Н. След в истории Леси Жарий/Н. Жарій // Городской курьер.- 2008.- №2.- С.3

4.      Володина Т. След в истории Леси Жарий. Сила новогоднего пожелания/Т. Володина // Городской курьер.- 2007.-№51-52 (2008.- №1.- С.3)

5.      Пилипко А. Свято пам'яті Лесі Василівни Жарій/А. Пилипко// Вільне слово. -2003.- 30квітня.-С. 8

6.      Олександра Василівна Жарій // Вільне слово.- 1994.- 19 липня.

 

25 квітня

 

110 років від дня народження Зайцева Степана Івановича (1908-1975),

розвідника, генерал-майора

 

Народився 25 квітня 1908 року в  сел. Нова Прага  Олександрійського району Кіровоградської області.

З 1916 по 1920 роки навчався в земському училищі Нової Праги. У травні 1925року добровільно вступив у Червону Армію в 13-у окрему кадрову транспортну роту Українського військового округу, яка в той час розташовувалася у Новій Празі. У вересні 1925 року був звільнений, бо був неповнолітнім.

У 1926 році добровільно вступив і в 1929 році закінчив 5-ту Українську імені Будьонного кавалерійську школу містаКірова. Служив командиром взводуполітруком кулеметногоескадрону, командиром ескадрону, помічником начальника штабу полку розвідки 9-ї кавалерійської дивізії міста Ізяслава. У 1931 році закінчив Курси начальників озброєння полків. У 1933 році був призначений начальником 1-го відділення штабу 1-ї кавалерійської дивізії міста Проскурова.У 1936 році призначений помічником начальника відділення розвідвідділу Київського особливого військового округу.

Учасник Другої світової війни з 22 червня 1941 року по 5 лютого 1943 року. Мав важке поранення в праву руку при виконанні завдання в серпні 1942 року під Сталінградом.

З 17 по  27 вересня 1941 року в складі штабу Південно-Західного фронту перебував в оточенні в районі Пирятина. З оточення вийшов у складі озброєного загону в кількості 45 чоловік у військовій формі зі зброєю, будучи командиром даного загону. За успішний вихід бійців і командирів Червоної армії з оточення був нагороджений першим орденом бойового Червоного Прапора.

Потім служив начальником 2-го розвідвідділу штабу Південно-Західного, Сталінградського і Донського фронтів. З 1943 року проходив військову службу в Генеральному штабі РСЧА старшим помічником начальника відділу Управління військової розвідки, заступником начальника відділу Розвідуправління Генштабу РСЧА, начальником відділу Головного управління Генштабу РСЧА.

У післявоєнні роки проходив службу в Середній АзіїКитайській Народній РеспубліціНімецькій Демократичній Республіці. У середині 1960-х років працював начальником Цивільної оборони Дарницького шовкового комбінату в місті Києві.

Помер 28 травня 1975 року. Похований у Києві на Лук'янівському військовому кладовищі.

Нагороджений орденом Леніна, чотирма орденами Червоного Прапора, двома орденами Червоної Зіркиорденом Вітчизняної війни 1-го ступеня,орденом Богдана Хмельницького 2-го ступеня, медалями «Партизанові Вітчизняної війни» 1-го ступеня, «За оборону Сталінграда»«За Перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.», трьома медалями «Китайсько-радянська дружба».

Зайцеву Степану Івановичу присвячена експозиція в Центральному музеї Збройних сил України, де знаходяться його особисті речі і військова форма.

 

         Бібліографія:

  1. Степан Іванович Зайцев [Електронний ресурс] .- Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/ .-Заголовок з екрану