Олександр Дмитрович олександрійський поет. Його збірка увібрала в себе мудрість і життєвий досвід поета.

У багатьох віршах Олександра Дмитровича чітко прослідковується громадянська позиція автора-патріота, закоханого у свою неньку Україну. Полонить душу пейзажна лірика. Автор уміє не тільки побачити навколишній світ, але й угледітися в нього, не тільки почути, але й услухатися в голос природи. А скільки любові й ніжності в інтимній ліриці, в поезіях, присвячених коханій дружині і сонечкам-донечкам.

В одному зі своїх віршів Олександр Дмитрович говорить: «Щоби пісня лилась, як струмок, треба сплести словесний вінок, свою душу у нього вплести ...». І в цей вінок поезій чутлива душа автора вплела і свою любов, і свій гнів, і роздуми про істину, про сенс життя, про стосунки між людьми, про призначення поета і поезії, про цінності буття, про минуле і сучасне, про віру і зневір’я.

В книзі, крім поезій Олександра Дмитровича, містяться вірші його доньки Анни. Їх вірші з першого рядка западають глибоко у душу.