Мова – така ж жива істота, як і народ, що її створив, і коли він кине свою мову, то загине і його душа, все те, чим він відрізняється від других людей.

Такі роздуми навіює нам щороку День української писемності та мови.

І щороку виникає питання: «Як сучасному молодому поколінню у цікавій, ненав’язливій формі зародити в душу теплі почуття, гордість, повагу до рідної мови, рідної культури, усього українського?».

Бібліотекарі центральної міської бібліотеки для дітей ім. Ю.Гагаріна приклали чимало зусиль, щоб знову порадувати і здивувати своїх маленьких користувачів, та ще й долучити їх до витоків українського слова та рідної культури.

«До рідного слова торкаюсь душею» - таку назву було обрано для подорожі до джерел рідної культури, в яку поринули бібліотекарі разом з майже 80-ма учнями 7, 8, 3, 4 класів Олександрійського колегіуму та ОНВК (ЗНЗ І-ІІ ступенів №17 – ліцей).

Розпочалося бібліотечне свято з відео-мандрівки історією виникнення української писемності, цікавинками про рідну мову.

Дівчатка з вокального гурту «Магічна музика» БДЮТ (керівник Ольга Джулай) прикрасили мовну подорож чудовими сучасними українськими піснями: «Ми повертаємось», «Мамо», «Пливе човен».

А далі розпочалася така весела і така знайома усім вистава у виконанні самих бібліотекарів! Це була інсценізація української народної казки «Сірко» за мотивами улюбленого дітьми та дорослими мультиплікаційного фільму «Жив-був пес».

На невеличкій бібліотечній сцені було представлено і рідне до болю українське село з хатами та тином з глечиками, і дівчат з парубками, які співали вечорами народних пісень, і смішну господиню з господарем, і відданого, але вже старого пса Сірка та його товариша Вовка.

Діти не тільки відчули дух рідної культури та мови, а ще й замислилися про дружбу, взаємовиручку, борг та прощення.

Мабуть, заходи подібного формату і покликані запобігти душевній кризі, допомогти рідному слову звучати.