Нарешті ми почуємо таке бажане, довгоочікуване, стане спокійно і тихо на Сході нашої держави, де виборюється право на наше мирне і спокійне життя.

Але, на жаль, із засобів масової інформації ми чуємо про нові постріли градів, знову втрачаємо молоді життя. Та все ж живемо із вірою в те, що відстоїмо незалежність і цілісність нашої держави.

З метою виховання в учнів патріотизму, шанобливого ставлення до Батьківщини, гордості за наших захисників Вітчизни працівники бібліотеки-філії №10 організували для учнів середнього шкільного віку ЗНЗ№10 респект-зустріч з учасником бойових дій в зоні АТО, народним героєм України Мосулега Олександром Івановичем, позивний – «Дід».

З самого початку антитерористичної операції Олександр Іванович готовий був стати на захист рідної землі, та за станом здоров’я, через поранення в Афганістані, це було неможливим. То ж, спочатку працював інструктором з підготовки майбутніх воїнів в зоні АТО, а далі правдами-неправдами пішов служити добровольцем в 93-тю окрему механізовану Харківську бригаду (93 ОМБр), яка боронила Донецький аеропорт. Десять з половиною місяців нелегких військових буднів, втрата друзів, три поранення, після останнього, нелегкий шлях лікування в багатьох медичних закладах, місяці реабілітації.

Нагороджений медалями «За звитягу», «Захисник Вітчизни», орденом «Народний герой України», якого отримав знаходячись на лікарняному ліжку після важкого поранення. Зараз, за станом здоров‘я, продовжувати службу не може, та все ж таки допомагає військовим із зони АТО, займається волонтерством.

Присутні з хвилюванням слухали розповідь воїна-земляка про події на сході України, де на очах гинули люди, де молоді хлопці йшли в бій, не боячись смерті, про героїзм та значні втрати молодих бійців, про визволені від сепаратистів міста та села, які зруйновані до невпізнання. Піски, Опитне, шахта Зеніт, Донецький аеропорт - це місцевості, де вони тримали рубежі. Воїни їхньої, 93-ї бригади, до останнього, мужньо відстоювали Донецький аеропорт, і відомі нам як «Кіборги». Його емоційна розповідь була наскрізь пронизана любов’ю до України, прагненням українських військових захищати кожну горстку рідної землі.

Час плинув непомітно. Більше години учні, затамувавши подих, слухали розповідь, запитували, спілкувались.