Дні пам’яті:

2 січня

День пам’яті

Миколи Івановича Тезякова

(1859-1925)

Лікар, громадський діяч

Народився 11 грудня 1859 року в селищі Верхні Серги (нині Свердловської області).

У 1884 році закінчив медичний факультет Казанського університету. Спочатку працював лікарем у Пермській губернії. В 1889 році Микола Іванович був призначений земським санітарним лікарем Єлисаветградського та Олександрійського повітів, де працював до березня 1897 року.

М. І. Тезяков здійснював нагляд та обстеження сезонних робітників, розробив програму допомоги безпритульним, домігся створення у Знам’янці лікувально-продовольчого пункту. Велику наукову та практичну цінність являють праці з вивчення дитячої смертності та організації дитячих ясел на селі. Регулярно друкував звіти про стан земської медицини в Єлисаветградському та Олександрійському повітах.

У 1890 році М. І. Тезяков відкрив у Єлисаветграді земську аптеку. Згодом така аптека відкрилася і в Олександрії.

У 1892 році Микола Іванович підготував і прочитав на зібранні наукового Товариства Єлисаветградських лікарів доповідь «О рождаемости и смертности в Елисаветградском уезде».

Науковий доробок М. І. Тезякова складає понад 85 друкованих праць. Серед них «Земская медицина, заболеваемость и смертность населения в Елисаветградском уезде в 1895 году», «Земские школы Елисаветградского уезда в санитарном отношении» (1895 р.), «Глазные болезни в Елисаветградском уезде Херсонской губернии» (1890 р.), праця «Материалы для истории земской медицины в Александрийском уезде Херсонской губернии с 1865 по 1890 гг.» та інші.

Згодом М. І. Тезяков працював у Воронежі, Саратові, Москві, був організатором санітарно-курортної справи після 1917 року.

Останні роки М. І. Тезяков працював заступником начальника курортного управління наркомату РСФСР.

Наприкінці свого життя він писав: «…оглядаючись на минуле, на всю свою 8-річну роботу у Херсонській губернії, я не можу не признати, що на протязі своєї 40-річної лікарсько-громадської діяльності Херсонська сторінка найбільш змістовна».

Помер 02 січня 1925 року в Москві.

 

Бібліографія:

  1. Бєлявін Ф. Земський лікар М.І. Тезяков / Ф. Бєлявін, А. Пом’ятунов // Ленінський прапор.-1968.- 13 серпня.- С.4
  2. Кохан А. Лікар М.І. Тезяков / А. Кохан // Ленінський прапор.- 1964.-
  3. 14 листопада.- С. 4
  4. Кохан А. Фундатори санітарної служби : Тезяков М. І./ А. Кохан // Олександрійські відомості.- 2002.- 31 січня.- С. 2.

 

10 червня

День пам’яті

 Леоніда Антоновича Усачова

(1899-1965)

Український композитор і диригент

Народився 10 червня 1899 року в с.Червоне Кіровоградської області.

З юних років любив слухати народні пісні, записував їх, співав сам. Батьки Леоніда були вчителями. Помітивши обдарованість сина, стали розвивати його музичні здібності.

Диригуванню, співу та композиції Леонід Усачов навчався в Харківській консерваторії в 1919-23 роках.

В 1923-28 роках – викладач і керівник хору педагогічного технікуму в місті Олександрії. В 1928-48 роках – керівник хорової капели в Запоріжжі, з 1948 року керівник хорової капели Дніпропетровської філармонії.

Леонід Антонович плідно працював як композитор.

Автор опери-балету «Муха-цокотуха» (1945), «Героїчної поеми» для симфонічного оркестру (1944), «Думи про Запорізьку Січ» для солістів хору та оркестру (1961), хорів без супроводу на слова Т. Шевченка, О. Пушкіна, М. Рильського, романсів (близько 100), музики до театральних вистав.

Помер в1965 році у Дніпропетровську.

 

Бібліографія:

  1. Кохан А. Леонід Антонович Усачов / А. Кохан // Ленінський прапор.- 1967.- 17 січня.- С. 8
  2. Усачов Леонід Антонович // Мистецтво України: Біографічний довідник.- К. : «Українська енциклопедія» імені М.П. Бажана, 1997.- С. 599.

 

13 жовтня

День пам’яті

Любові Яківни Шор-Плотнікової

(1873-1960)

Оперна співачка

Любов Яківна (Георгіївна) - радянська співачка (лірико-колоратурне сопрано) і педагог. Народилась в сім’ї банківського службовця у 1873 р. (по іншим даним - у липні 1875 р.) у місті Олександрія Херсонської губернії, нині Кіровоградська область. Дружина театрального диригента Б. С. Плотникова (1871-1914 рр.).

На початку 1890-х рр. навчалася співу в приватній музичній школі в Москві. У 1892-93 рр. - учасниця оперних труп в Єлисаветграді, Кишиневі, Києві, Воронежі, в 1893-95 рр. співала в Саратові, Астрахані, Нижньому Новгороді, Казані, пізніше в Одесі, Самарканді, Ташкенті, Кисловодську. У 1896-99 рр. удосконалювалася під керівництвом Д. Aртo в Парижі. У 1901-04 рр. співала в Московській приватній російській опері, в 1905 р. - в Оперному театрі Зіміна, виїжджала на гастролі в С.-Петербург. Мала неабиякі вокальні дані, володіла віртуозною технікою. Її виконання відрізнялося рівним звучанням голосу у всіх регістрах, добре поставленим диханням і чистотою інтонації.

Серед партій - Джильда, Віолетта; Недда ("Паяци" Леонкавалло), Маргарита, Джульєтта ("Ромео і Джульєтта" Гуно) та інші.  Викладала спів у Московському музичному технікумі ім. М. П. Мусоргського (1923-24 рр.), в Червоноармійській студії на Ходинці (1924-25 рр.), в Музичному технікумі ім. А.В. Луначарського (1925-28 рр.), на Державних курсах ім. К. Н. Ігумнова при Бауманському відділі народної освіти (1928-30 рр.). У 1929-37 рр. - викладач співу в Московській консерваторії (з 1930 доцент), в 1945-46 рр. - в Оперно-драматичній студії ім. К. С. Станіславського.

 

Бібліографія:

  1. Босько В. Історичний календар Кіровоградщини на 2008 рік. Люди. Події. Факти./В.Босько.-Кіровоград:Центр.-Укр.вид.-во,2007.-С.220
  2. Шор-Плотникова Л.Я. //Музыкальная энциклопедия/редкол.:Ю.В.Келдыш(глав.ред.).-М.:Советская энциклопедия. Советский композитор,1982.-Т.6.-С.378.

 

14 грудня

День пам’яті

Семена Григоровича Пищевича

(1863-1945)

Голова Олександрійської повітової земської управи

Народився Семен Григорович Пищевич 2 січня 1863 року в Олександрії. Закінчив 2-гу Московську військову гімназію, а в 1884 році - Миколаївське кавалерійське училище. Служив у 21-му драгунському Білоруському полку. В 1892 році вийшов в запас у чині ротмістра і повністю присвятив себе громадській діяльності. В 1892-1903 році Пищевич – земський начальник 7-ї дільниці Олександрійського повіту. З 1903 по 1912 рік Семен Григорович – голова Олександрійської повітової земської управи.

Дружина – Леоніда Георгіївна Ерделі (1868-1941) – походила з не менш славетної родини Єлисаветградського повіту, подружжя мало двох дітей.

18 жовтня 1912 року Пищевич обраний депутатом 4-ї Державної Думи від Херсонської губернії. Був членом комісій: бюджетної (її секретар) та з місцевого самоврядування. Однак, дуже швидко розчарувався думською діяльністю і 14 серпня 1913 року заявив про складання своїх депутатських повноважень. Повернувся в рідну Олександрію.

Після Лютневої революції з 8 березня 1917 року Семен Григорович – олександрійський повітовий комісар Тимчасового уряду. З 26 вересня 1917 року – гласний Олександрійського повітового земства. Після жовтня 1917 року залишався на батьківщині. Був першим старостою (начальником) Херсонської губернії незалежної України (1918-1919). Тривалий час після 1919 року доля Пищевича залишалася невідомою. Лише недавно стало відомо, що Семену Григоровичу з родиною вдалося емігрувати у Францію. Помер він 14 грудня 1945 року в Парижі, похований на знаменитому російському кладовищі Сент-Женев’єв-де-Буа.

 

Бібліографія:

  1. Босько В. Найвидатніші діячі Олександрійського повітового земства: Іван Горонович, Микола Зерваницький, Семен Пищевич та інші / В. Босько // Народне слово. - 2012. - 11 травня. - С. 6, 7
  2. Босько В. У стилі модерн / В. Босько // Народне слово.- 1999.- 20 квітня.- С.3
  3. Карпачова О. Жителі старого будинку / О. Карпачова // Вільне слово.- 2004.- 5 травня.- С.3.

 

День пам’яті

  Марії Дмитрівни Чижевської

(дівоче прізвище Єршова)

(1858-1925)

 

Педагог і художниця, учениця славетного маляра Іллі Рєпіна.

Мати Дмитра Чижевського

 

Наречена Івана Костянтиновича, донька заможних російських купців Єршових -  Марія. У лютому 1889 року Іван Костянтинович  Чижевський та Марія Дмитрівна Єршова побралися, а через шість тижнів після вінчання молодого офіцера заарештовано за причетність до революційної діяльності. Марія Дмитрівна працювала тоді над випускною роботою на медаль під керівництвом Іллі Репіна, але змушена була залишити академію і клопотати про заміну для чоловіка тюрми на заслання, звертаючись навіть з "прошением на Высочайшее Имя". Як наслідок, поправивши здоров'я, Іван Чижевський з дружиною був висланий до Вологди, де родина провела трохи більше року і сім’я поповнилася сином Костянтином. Жили на засланні уроками. Іван Костянтинович давав уроки математики, а Марія Дмитрівна вчила малюванню.

У лютому 1892 року Чижевських висилають в Олександрійський повіт під гласний нагляд поліції терміном на 5 років. Поява в Олександрії Чижевських відчутно позначилася на атмосфері громадського і культурного життя міста. Згодом будинок Чижевських став своєрідним центром, навколо якого об'єднувалася містечкова інтелігенція, прогресивне міщанство та панство

Марія Єршова отримала прекрасну освіту, котрою щедро ділилася з дітьми. "Зимою, - читаємо у спогадах її доньки, - тричі на тиждень мама займалася з нами малюванням. Окрім мене і брата, з нами вчилися діти наших друзів. Мама нам пояснювала як малювати, й дуже гарно розмовляла з нами про мистецтво, пояснювала картини художників, зрозумілі для нашого віку... Мати організувала з нами журнал, який називався "В часы досуга". Дівчатка Маруся і Галя Васько - писали про тварин. Брат перекладав з французької мови невеличкі оповідання".

Талант, знання і природжений хист педагога Марії Дмитрівни не замикався сім'єю. Як і її чоловік, вона прагнула реалізувати ідеї народництва в просвітницькій роботі. Думку ж присвятити себе пропаганді мистецтва підказав Марії Дмитрівні Ілля Репін. Донька Марія згадує, як після поїздки сім'ї Чижевських в Куоккалу до Рєпіна, мати часто говорила, що великий художник наполіг на тому, аби Марія Дмитрівна звернулася в академію і взяла там свідоцтво на право викладати малювання. Він зобов'язав її давати уроки в школі і розшукувати обдарованих дітей та вчити їх мистецтву живопису. Тож повернувшись в Олександрію, Марія Дмитрівна влаштовується викладачем малювання у чотирикласній школі, а згодом за безперервну і самовіддану працю отримує подяку від попечителя Одеського округу. Але й однією школою діяльність Марії Дмитрівни не обмежується. По кількох роках педагогічної праці вона призначається земством «попечительницею» школи Чиркіна, водночас працює співдиректором міської громадської бібліотеки, стає засновницею дитячого відділу в ній.

А ще були безкоштовні уроки малювання для обдарованих земляків. "Серед наших олександрійців, - читаємо у спогадах доньки, - мама вишукувала здатних до малювання і займалася з ними. Так кілька років у неї займався Львов - продавець з мануфактурного магазину. Потім він вступив до Одеської художньої школи. Сина візника Феоктистова мама "виловила", розмовляючи з візником, фаетоном котрого їхала, його було підготовлено до Полтавської художньої школи". Два учні Марії Дмитрівни згодом закінчили архітектурні факультети в Москві, а учениця Т.Білоклавська повторила шлях учительки, закінчивши живописний клас та академію в С.-Петербурзі. (З статті: Леонід Куценко. «Олександрія  скитська в житті Нестора славістів»).

 

Бібліографія:

  1. Босько В.Історичний календар Кіровоградщини на 2013 рік. Люди. Події. Факти./В. Босько - Кіровоград, 2012.- С.237.