Дні пам’яті:

2 січня  День пам’яті Миколи Івановича Тезякова (1859-1925)

10 червня День пам’яті Леоніда Антоновича Усачова (1899-1965)

13 жовтня День пам'яті Шор-Плотникової Любові Яківни (1873-1960)

14 грудня День пам’яті Пищевича Семена Григоровича (1863-1945)

День пам’яті Марії Дмитрівни Чижевської (Єршова) (1858-1925)

 

Січень

09 січня

100 років від дня народження

 
   


Бориса Веніаміновича Фефермана

                                                        (1920 – 1999)

Композитор

 

Борис Веніамінович Феферман народився 9 січня 1920 року в м. Олександрії. З раннього віку хлопчик почав розвивати свій талант як музикант-скрипаль. Він закінчив музичну школу, а потім разом з батьками переїхав до Харкова і в 17 років став скрипалем в оркестрі Харківського театру опери і балету. Там він працював з 1937 по 1941 рік. Його завжди виділяло почуття стилю, вишуканість манер, бездоганний смак.

Під час Другої Світової війни Борис Феферман разом з театром був евакуйований до Єревана. Там він працював скрипалем симфонічного оркестру державної філармонії та театру опери і балету й разом з тим навчався в Єреванській консерваторії по класу симфонічного диригування у професора К. С. Сараджева. Після звільнення України повернувся у Харків і в 1946 році закінчив Харківську консерваторію, дирижерсько-хормейстерський факультет.

З 1944 по1947 р. він знову працював у Харківському театрі опери і балету. Життя склалося так, що Б. Феферман їде з України до Киргизії, там він викладає в музичному училищі в Намангані (1947-1951). В 1951 році його запросили на посаду головного диригента оркестру народних інструментів Киргизької РСР ім. К. Орозова у Фрунзе (1951-1960). У 60-х роках Б. Феферман займав посаду завідуючого фольклорним кабінетом Спілки композиторів Киргизії.

У 1968 році Б. Феферман перейшов на викладацьку роботу. Він завідував кафедрою музики і співу Киргизького жіночого педагогічного інституту, а з 1972       року - завідуючий кафедрою народних інструментів Киргизького інституту мистецтв ім. Б. Бейшеналієвої.

З 1979 року - доцент, професор; написав низку музикознавчих праць. Б.Феферман автор “Практического учебника игры на комузе» (1960), «Одноголосного сольфеджио» (разом з М. Абдраєвим,1973), «Двухголосного сольфеджио» (1975). Разом з цим він не полишає творчу роботу-пише ряд пісень, інші музичні твори, обробляє киргизькі народні пісні. У 1980 році Б.Феферману присвоєно почесне звання заслуженого працівника культури Киргизької РСР.

Помер Б.В.Феферман в 1999 році в Бешкекі.

 

Бібліографія:

  1. Босько В. М. Історичний календар Кіровоградщини на 2015 рік. Люди. Події. Факти / В.М. Босько/ Кіровоград: Центр. - Укр.вид. - во, 2014. - С.22
  2. Сандул В. Диригент, композитор, педагог / В. Сандул//Ленінський прапор. - 1990. - 20 лютого. - С. 3

 

 

20 січня

110 років від дня народження

Миколи Миколайовича Писанко

 
   


(1910 -1996)

Класик українського мистецтва, теоретик живопису,

видатний педагог, член Спілки художників України

Микола Миколайович Писанко народився 20 січня 1910 року в м. Олександрії Херсонської губернії (нині Кіровоградська область).

Змалку захоплювався малюванням, відтворював на папері природу, птахів, людей. В1935 році закінчив живописний факультет Одеського художнього училища ім. М. Б. Грекова. По закінченню навчального закладу працював науковим співробітником Одеського художнього музею.

   З перших днів Другої світової війни був на фронті, після отримання важкого поранення проходив курс лікування та відновлення у військовому шпиталі м. Душанбе. Після одужання повернувся до теорії мистецтва. У різні роки працював у художніх училищах Душанбе, Миргорода, Сімферополя.

   Проте одним із найплідніших та цікавих творчих періодів у житті художника розпочався наприкінці 1950-х років, коли він переїхав на Херсонщину до м. Генічеська. Тут Микола Миколайович певний час працював у Генічеському районному Будинку піонерів, де вів гурток образотворчого мистецтва. Серед його вихованців є багато митців і нині знаних у Генічеську – живописці Олександр Іванов, Олександр Крапко, Анатолій Малявка, Алік Ткач, Людмила Камінська, Микола Осадченко, Анатолій Парнюк, Олександр Чорноног, Віталій Піхуля, архітектор Микола Овдієнко, скульптор Валерій Кольцов, художник-кераміст Володимир Шпак та багато інших.

   На початку 1960-х років Микола Писанко читав лекції у клубі творчої молоді при київському Жовтневому палаці культури. Їх слухали Микола Вінграновський, Алла Горська, Віктор Зарецький, Веніамін Кушнір, Василь Гурін та ще багато відомих шестидесятників. Протягом 1960-1970-х років виступав з лекціями та показом тематичного матеріалу у багатьох, тоді радянських містах: Житомирі, Вільнюсі, Таллінні, Казані, Херсоні, Сімферополі, Києві.

   Перша книга Миколи Писанко «Рух, простір і час в образотворчому мистецтві» була готова до друку ще у 1960-х роках, проте вийшла друком у Києві лише 1996 року.

   Микола Писанко пішов із життя 7 березня 1996 року, у віці 86-ти років та похований у Генічеську.

  Незначна частина його картин нині експонується у Херсонському художньому музеї ім. О. Шовкуненка та у виставковій залі Генічеського краєзнавчого музею.

2008 року було видано декілька книг, присвячених творчості М. М. Писанка, авторами яких стали його учні Віталій Піхуля та Анатолій Малявка.

 

Бібліографія:

  1. Босько В. Історичний календар Кіровоградщини на 2010 рік. Люди. Події. Факти/ В. Босько/.-Кіровоград: Центр.-Укр.вид.-во, 2009.- С.30
  2. Дьомін М. Новий ренесанс Миколи Писанка/М. Дьомін//Літературна Україна.-2000.-6 січня
  3. Дьомін М. Феноменологія нового мистецтва Миколи Писанка/ М.Дьомін // Сучасність. - 2005.-№ 1.- С.120-123
  4. Писанко М.М. Рух, простір і час в образотворчому мистецтві/М.М. Писанко-К.:Вища школа,1995.- 63 с.

 

25 січня

 

70 років років від дня народження Тамари Мануїлівни Аноко

(1950)

Педагог, поет, прозаїк

Тамара  Мануїлівна народилася в Білорусі, на Гомельщині. У родині Мануїла Максимовича та Єфросинії Володимирівни Аноко. З трьох дітей вона була наймолодшою. Старші брати Леонід та Леон у дитинстві завжди були її надійними захисниками

Вперше до Олександрії Тамара приїхала погостювати до родичів у нині вже далекому 1965 році. П’ятнадцятирічній дівчині, яка щойно закінчила вісім класів, місто дуже сподобалося. Тож, недовго роздумуючи, скориставшись порадою близьких, виріши­ла вступити до Олександрійського педаго­гічного училища. Навчання давалося легко. З великим задоволенням займалася легкою атлетикою, волейболом. Була членом комі­тету комсомолу. Їй подобалося брати участь у найрізноманітніших заходах культмасової роботи, а згодом і самій їх організовувати. Будь-яка громадська робота дівчині була до душі.

По завершенні навчання у Тамари була  можливість працювати комсомольським очільником у педучилищі, вона ж віддала пе­ревагу роботі на Харківщині. В селі Рідкодуб, куди приїхала за направленням, завідувала дитячим комбінатом. Самовідданості їй не позичати, тож і результати не забарилися. Активна життєва по­зиція стала підґрунтям того, що вона була секретарем райкому комсомолу в селищі Дворічна, вступила в ряди компартії України. Працюючи, стала здобувати вищу освіту на заочному навчанні в Харківському державно­му університеті імені Каразіна.

До Олександрії Тамара Аноко знову при­їхала в 1977 році і повер­нулася до Олександрійського педучилища, де працювала секретарем комсомоль­ської організації. Потім - рік заступником директора з виховної роботи в середній шко­лі №6. У її трудовій діяльності також була робота в ідеологічному відділі Олександрійського міськкому партії, спочатку - інструктором, потім - заввідділом.

А з 1990-го до 2002-го року Тамара Мануїлівна займала посаду держслужбовця, була завідувачкою Палацу урочистих подій. Її робота складалася із щас­ливих моментів. Тисячі олександрійців ста­вали на весільний рушник, яких з особливим блиском в очах оголошувала подружжям, бажаючи нескінченного щастя.

Творча діяльність, поезія, пісні, написання сценаріїв для про­ведення найрізноманітніших заходів, при­урочених до свят, урочистостей завжди були невід'ємною складовою пазлів її життя. Тож нічого не було в тому дивного, що вийшов­ши на пенсію, вона стала працювати в газеті «Городской курьер».

У 2013 році Т.Аноко при­своєно звання «Олександрієць року» в царині культури. Зі своїми земляками, з читачами вона завжди щира і відверта.

Сповнена бажанням написати про своїх земляків, відомих жителів Олександрії, Тамара Мануїлівна у 2009 році видає книгу «Дорогие мои александрийцы». Серед 44-х героїв зазначеного видання видатні особистості, почесні громадяни міста: А.Худякова, П.Гриценко, Л.Жарій, А.Малоок, Ю.Осмоловський, В.Коляда, О.Попов та ін.

 

Бібліографія:

  1. Александрова С. Жизнь под марш Мендельсона/С.Александрова//Украина-Центр.-2006. - 29 сент.(№39). - С. 14
  2. Аноко Тамара Мануиловна. Дорогие мои александрийцы: журналистские зарисовки/Тамара Аноко. - К.:Украинский Клуб; Александрия, 2009. - 204 с
  3. Аноко Т. Звездные маршруты Антонины Худяковой/Т. Аноко // Олександрійські відомості. - 2012. - 21червня. - С. 20 
  4. Аноко Т. Магія друкованого слова / Т. Аноко // Олександрійські відомості. - 2009. - 26 березня. - С. 7
  5. Голобородько В. "Каштанова весна" Тамари Аноко: від філіжанки кави до діалогу із вічністю / В. Голобородько // Городской курьер. - 2018. - 15 лютого. - С. 9
  6. Жарко А. Засвітлена бажанням додавати людям щастя/ А. Жарко // Вільне слово. - 2014. - 8 жовтня. - С. 4
  7. Жарко А. Ми – Олександрійці.- Кіровоград: Імекс-ЛТД, 2015.- С.144-151
  8. Карпачова О. Орієнтир на Зірку / О.Карпачова  // Олександрійський тиждень. - 2013. - 21 лютого. - С. 2
  9. Карпенко Е.  Ориентир на настоящего героя/ Е. Карпенко  // Городской курьер . - 2013. - 28 февраля. - С. 3
  10. Сторчова О. Тамара Аноко презентувала "Каштанову весну Олександрії" / О. Сторчова // Сільський вісник. - 2018. - 17 лютого. - С. 3.

 

26 січня

60 років років від дня народження

Олександра Миколайовича Мозгового

(1960 )

Художник, педагог

Народився в с. Лікарівка Новомиргородського району, закінчив Київський Державний художній інститут (1987). Його педагогами з фаху були  В. Гурін, О. Лопухов, Л. Вітковський.

Художник Олександр Мозговий народився у 1960 році, закінчив Дніпропетровське державне художнє училище, а потім Київський державний художній інститут. Учасник республіканських та міжнародних виставок, член Спілки художників України.

Живе і працює в м.Олександрії. В 2000 році у краєзнавчому музеї відбулася персональна виставка художника.

Як у кожного живописця, у Олександра Миколайовича є серія пейзажів, створених з натури за один період часу, але під впливом різних зовнішніх та внутрішніх обставин. В цих творах пульсують життєві почуття автора, відчувається стан його душі. Це легкі, світлі пейзажі, створені у рідному селі художника. Викладач  НВО  «Олександрійська гімназія ім.Т. Г. Шевченка ЗНЗ I-II ступеню - школа мистецтв».

Член Національної Спілки Художників України (1994).

 

Основні твори:

"Після дощу" (1984), "Чумацький Шлях" (1990), "Сонях душі" (1993), "Фото на згадку при світлі Чумацького Шляху" (1999), "Безсмертник" (2006) та ін.

 

Бібліографія:

  1. Босько В. Історичний календар Кіровоградщини на 2015 рік. Люди. Події. Факти. - Кіровоград: Центр. - Укр.вид-во, 2014. - С. 27
  2. Художники Олександрії [Електронний ресурс]//   Олександрійський міський музейний центр ім.А.Ф. Худякової [блог]. - Електронні текстові дані. - Режим доступа: http://alexmuseu.blogspot.com/2017/06/blog-post.html. - Назва з екрану. - Дата публікації: 18 червня 2017. -  Дата перегляду: 30.03.2019