Травень

7 травня

60 років від дня народження

Віктора Васильовича Бабича

 
   


 (1960)

Актор

Народився 7 травня 1960 року в м.Олександрії.

Закінчив Кіровоградський технікум механізації сільського господарства. Після армії працював  на електромеханічному заводі в Олександрії. У 1986 році закінчив Київський інститут  театрального мистецтва (курс у народного артиста СРСР Юрія Манжури). За розподілом потрапив у трупу Псковського Академічного театру  драми ім. О.С. Пушкіна.

За 20 років роботи в театрі зіграв у більш ніж 100 постановах. Провідні ролі у спектаклях: «Псковитянка», «Кубанские казаки», «Король Лир», «Виновник торжества», «Соловьиная ночь», «Маленькие трагедии», «Двенадцатая ночь», «Скупой», «Сирано де Бержерак», «Забыть Герострата!», «Утиная охота»,  «Ханума» та інші.

Нагороджений медаллю «За заслуги перед Псковом» (2006).

З 2008 – артист Московського Драматичного театру «Бенефіс».

Заслужений артист Російської Федерації (2005).

 

Бібліографія:

  1. Босько Володимир. Історичний календар Кіровоградщини на 2015 рік. Люди. Події. Факти. - Кіровоград: Центр. - Укр.вид-во, 2014. - С.96.

 

9 травня

160 років від дня народження

Миколи Івановича Борисова

(1860 )

Статист Олександрійського повітового земства.

Автор карти та плану Олександрії.

Укладач систематичного каталогу Олександрійської громадської бібліотеки

 

Український земський статист, дослідник Півдня України, брат відомого етнографа і статистика Євгена Борисова.

Народився 9 травня 1860 року в с. Вербовець Звенигородського повіту Київської губернії. Син священника. Навчався в 3-тій Київській гімназії, з 1880 р. - студент Київського університету, медичного факультету. З 1887 р. - земський статист Олександрійського повіту Херсонської губернії.

З 1890 року постійно  друкувався у часописах «По морю и суше», «Сборнике Херсонского земства». За прикладом брата уклав «Систематический свод постановлений Александрийского уездного земского собрания с 1865 по 1888 годы».

Надрукував, починаючи з 1887 р., низку сільськогосподарських бюлетенів по Олександрійському повіту. Автор багатьох праць з сільськогосподарської та освітянської тематики: «О мерах против пожаров» (1887 р.), «Земское добровольное страхование в Херсонской губернии»(1867-1886 рр.), «Продолжительность курса в одноклассных земских школах Херсонской губернии (1897р.), «Вопросы школьной статистики» (1895 р.), «Опыты шелководства в Александрийском уезде Херсонской губернии» (1892 р.), «Опыт изучения конокрадства в Херсонской губернии» (1897 р.), «Волшебный фонарь в народной школе (1896 р. та інші).

Склав план міста Олександрії (1872 р.) та топографічну карту Олександрії (дозволено цензурою 19 червня 1895 року, Одеса. Видання Олександрійської міської типографії).

Написав перший Систематичний каталог Олександрійської громадської бібліотеки (1903 р.). Був учасником X Всеросійського з’їзду природодослідників та лікарів у Петербурзі (1898 р.)

Бібліографія:

  1. Босько Володимир Видатний земський діяч Микола Борисов / Володимир Босько // Народне слово. - 2018. - 14 червня. - С. 9
  2. Босько Володимир. Євген і Микола Борисови: Видатні земські діячі Єлисаветградського та Олександрійського повітів / Володимир Босько // Народне слово. - 2017. - 24 серпня. - С. 8.

 

 

20 травня

100 років від дня народження

Євгена Львовича Заславського

(1920-2007)

Архітектор

Євгеній Заславський народився 20 травня 1920 року у м.Олександрія Кіровоградської області у єврейській родині.

Навчався на архітектурному факультеті Одеського інженерно-будівельного інституту (1938-1941). Закінчив Московський архітектурний інститут в 1949 році.

Відтоді працював старшим архітектором, потім начальником забудови Мінська. Серед реалізованих проектів у Мінську – будинок Білоруського товариства та культурних зв’язків з зарубіжними країнами, житлові будинки. У складі авторських колективів брав участь в розробленні проекту мосту через Двіну у Вітебську, проекту детального планування та забудови центру Мінська та інших.

Автор праць з архітектури та містобудування.

З 1972 р. - головний архітектор Мінськпроекту. З 1973 р. - головний архітектор майстерні районного планування Мінської філії ЦНДІП містобудування. З 1978 р. – керівник відділу центрів міст наукового відділення БНДІП містобудування. У 1980 р. йому було присвоєно звання «Заслужений архітектор БРСР».

 

Бібліографія:

  1. Босько В. Зодчі Єлисаветграда: рідному місту та всьому світові / В. Босько // Народне слово. – 2011. – 23 червня. – С. 9
  2. Босько В. Історичний календар Кіровоградщини на 2010 рік. Люди. Події. Факти.- Кіровоград: Центр.-Укр.вид-во,2009.- С.103
  3. Евгений Львович Заславский / Кохан, А.И. Евреи Александрии: Краткий историко-краеведческий очерк, Александрия, 2004.- С. 68
  4. Жахалова Н.В. Заславський Євген Львович /Енциклопедія Сучасної України, Т.10.- К., 2010. - С. 345
  5. Жахалова Н. Родились в Александрии / Н. Жахалова // Городской курьер. – 2009. – 24 сентября. – С. 7
  6. Заславский Евгений Львович. Что такое архитектура/ Е.Л.Заславский.- Минск: Народная аскета,1978. - 96 с
  7. Кузик Б.М.,Білошапка В.В. Кіровоградщина: Історія та сучасність центру України. 2 том.-Дніпропетровськ. Арт-Прес,2005.

 

 

22 травня

110 років від дня народження

Григорія Никоновича Логвина

(1910 - 2001)

 

Український мистецтвознавець і архітектор

Григорій Никонович Логвин народився 22 (9 ст. с.) травня 1910 року в с. Косівка, нині Олександрійського району Кіровоградської області (тоді Олександрійського повіту Херсонської губернії) в селянській родині.

У 1926 році закінчив семирічну школу в м. Олександрія. У 1929 році  закінчив сільськогосподарську школу в с. Шамівка Знам'янського району, після якої працював головним агротехніком, заступником голови і головою колгоспу в с. Дмитрівка Знам'янського району (1929-1931).

У 1931-1934 рр. - студент Харківського художнього інституту. 1934-1936 – студент Харківського інституту інженерів комунального господарства (ХІІКГ; спеціальність: архітектор, дипломний проект: «Реконструкція Залізноводського курорту»).

У 1936-1938 рр. – асистент, викладач історії архітектури, рисунку та живопису, архітектор у проектній майстерні та в ХІІКГ.

1938-1941 рр. – студент Московського інституту образотворчих мистецтв (кваліфікація: художник).

У 1941-1945 рр. – в лавах радянської армії (13-й запасний стрілецький полк до серпня 1941, 36-й артилерійський полк до жовтня 1945).

З жовтня 1945 р.  –  «архітектор-автор» в проектному інституті «ДІПросільбуд».

1946-1947 рр. – аспірант Академії архітектури УРСР (науковий керівник П. Г. Юрченко). Тема кандидатської дисертації: «Архитектурный комплекс в Зимно» (1948; архітектура Святогірського монастиря в с. Зимне на Волині).

У 1958 - ВАК СРСР затвердив Г. Логвина у вченому званні старшого наукового співробітника зі спеціальності «теорія та історія архітектури».

Тема докторської дисертації: «Украинское искусство (Происхождение предвозрождения). 1240-1540 гг.» (1968; українське мистецтво XIV-XVI століть; офіційні опоненти: М. К. Каргер, М. А. Ільїн, П. О. Раппопорт.

Від 1947 р. протягом майже 50 років працював у Науково-дослідному інституті теорії та історії архітектури і містобудування (Київ).

В 1965 році опублікував у газеті Літературна Україна статтю, із закликом створити Українське товариство охорони пам'яток історії та культури. Ідея була підтримана багатьма вченими, митцями й культурними діячами, які утворили ініціативну групу й організували установчий з'їзд Товариства, який відбувся 1966 року.

Помер 7 березня 2001 року. Похований на Байковому цвинтарі.

У травні 2016 в Олександрії на честь Григорія Логвина було названо вулицю на мікрорайоні Перемога.

Твори:

 Г. Логвина «Чигирин. Суботів. Архітектурно-історичний нарис» (1954), «Киево-Печерская лавра» (1958), «Киев» (1960, 1967, 1982), «Украинское искусство Х-ХVІІІ вв.» (1963), «Чернигов. Новгород-Сиверский. Глухов. Путивль» (1965, 1980), 18 «По Україні. Стародавні мистецькі пам’ятки» (1968), альбом «Софія Київська» (1971; «З глибин. Давня книжкова мініатюра ХІ-ХVІІІ століть» (1974, 1977), «Украинские Карпаты» (1973), «Український середньовічний живопис» (1976), довідник-путівник «Украина и Молдавия» (1982, 1987), «З глибин. Гравюри українських стародруків ХVІ-ХVІІІ ст.» (1990) та ін.

 

Бібліографія:

  1. Бушак С. Патріарх мистецтвознавства: Григорію Логвину-90/С. Бушак//Образотворче мистецтво. - 2000. - №3-4. - С. 57
  2. Вечерський В. Феномен Григорія Логвина : До 100-річчя з дня народження / В. Вечерський // Літературна Україна. - 2010. - 27 травня. - С. 7
  3. Кохан А. І. Шевченківські лауреати з Олександрійщини / А. І. Кохан // Олександрійський тиждень. - 2007. - 7 червня. - С.2
  4. Лауреатами Шевченківської премії які пов’язані з Олександрією стали Євдокія Колесник, Григорій Логвин, Борис Нечерда, Іван Литовченко. Кохан А. І. Шевченківський лауреат з Косівки / А. І. Кохан // Сільський вісник. - 2005. - 29 жовтня. - С. 3
  5. Літературний словник Кіровоградщини. - Кіровоград: Кіровоградське державне видавництво, 1995. – С.61
  6. Логвин Григорій Никонович// Словник художників України. - Київ, 1973. - С. 135
  7. Рябошапка О. Яка ж ти, доле моя…/О.Рябошапка//Сільське життя. - 2012. - 25 липня. - С.4
  8. Янчуков С. Земляків – лауреатів найвищої премії додалося/С. Янчуков//Народне слово. - 2010. - 30 березня. - С. 5.